Уретрит — це запалення сечівника, тобто каналу, через який сеча виходить із сечового міхура назовні. Захворювання може виникати як у чоловіків, так і у жінок, хоча прояви нерідко відрізняються. Найхарактерніші скарги — печіння або біль під час сечовипускання, дискомфорт у ділянці уретри та патологічні виділення.

Причиною запалення можуть бути інфекції, що передаються статевим шляхом, інші мікроорганізми або неінфекційні фактори — наприклад, механічне подразнення. Тому самостійно обирати антибіотик лише за симптомами не варто: однакові прояви можуть бути спричинені різними збудниками, а схема лікування залежить від результатів обстеження. Сучасні рекомендації передбачають лабораторне тестування на Chlamydia trachomatisі Neisseria gonorrhoeae, а при затяжному або повторному перебігу — пошук інших можливих збудників. 

Що таке уретрит

Сечівник вистелений слизовою оболонкою, яка може запалюватися під дією бактерій, вірусів, найпростіших або механічних і хімічних подразників. При запаленні виникають набряк, підвищена чутливість тканин та дискомфорт під час проходження сечі.

За причиною уретрит умовно поділяють на інфекційний і неінфекційний. У клінічній практиці також розрізняють гонококовий уретрит, спричинений Neisseria gonorrhoeae, та негонококовий уретрит, який може бути пов’язаний із хламідіями, Mycoplasma genitalium, трихомонадами та іншими мікроорганізмами.

Важливо відрізняти уретрит від циститу. При циститі запалення локалізується переважно в сечовому міхурі, тоді як при уретриті — у сечівнику. Симптоми можуть перетинатися, особливо у жінок, тому встановити точну причину лише за відчуттями складно.

Причини уретриту

Інфекційний уретрит

Одна з найпоширеніших причин — інфекції, що передаються статевим шляхом, або ЗПСШ / ІПСШ.

Уретрит можуть спричиняти:

• Chlamydia trachomatis;
• Neisseria gonorrhoeae;
• Mycoplasma genitalium;
• Trichomonas vaginalis;
• рідше — віруси герпесу та інші інфекційні агенти.

Людина може мати інфекцію без виражених симптомів і передавати її партнеру. Саме тому при підтвердженні гонореї, хламідіозу чи іншої ІПСШ питання обстеження та лікування статевих партнерів є важливою частиною терапії.

Неінфекційний уретрит

Запалення можливе й без інфекції. Причиною можуть бути:

• травмування уретри після медичних маніпуляцій або встановлення катетера;
• механічне подразнення;
• реакція на агресивні засоби інтимної гігієни;
• контакт із деякими сперміцидами або іншими хімічними речовинами;
• рідше — системні запальні захворювання.

Якщо лабораторні тести не підтверджують інфекцію, повторні курси антибіотиків без встановленої причини не є правильним підходом.

Уретрит у чоловіків: симптоми

Через анатомічну будову уретрит у чоловіків часто має помітніші прояви. Симптоми можуть з’явитися через кілька днів або тижнів після інфікування — залежно від збудника.

Найхарактерніші ознаки:

• печіння або різь під час сечовипускання;
• свербіж чи подразнення всередині сечівника;
• слизові, прозорі, білуваті або гнійні виділення з уретри;
• склеювання країв зовнішнього отвору сечівника вранці;
• почервоніння виходу уретри;
• дискомфорт у статевому члені.

При гонококовій інфекції виділення можуть бути ряснішими та гнійними. При негонококовому уретриті вони нерідко менш виражені.

Якщо запалення супроводжується сильним болем у мошонці, набряком яєчка, високою температурою або гострим затриманням сечі, потрібна швидка медична оцінка. Такі прояви не варто пояснювати лише «звичайним уретритом».

Уретрит у жінок: симптоми

Уретрит у жінок може проявлятися менш специфічно та бути схожим на цистит або вагінальну інфекцію. Частина інфекцій, які спричиняють запалення уретри, одночасно можуть уражати шийку матки.

Можливі уретрит симптоми у жінок:

• печіння або біль під час сечовипускання;
• часті позиви до сечовипускання;
• дискомфорт у зоні зовнішнього отвору уретри;
• патологічні виділення;
• подразнення зовнішніх статевих органів;
• дискомфорт під час статевого контакту.

Якщо одночасно з’явилися біль унизу живота, кров’янисті виділення поза менструацією, температура або біль під час сексу, необхідно виключити цервіцит та запальні захворювання органів малого таза.

Діагностика: мазок, ПЛР та інші аналізи

Лікувати уретрит лише за симптомами небажано. Перед призначенням антибіотика важливо визначити, чи є запалення та який мікроорганізм його спричинив.

ПЛР

Одним із основних методів є молекулярне дослідження, або ПЛР. Матеріалом може бути перша порція сечі або біологічний матеріал зі статевих шляхів.

За допомогою ПЛР найчастіше перевіряють на:

• Chlamydia trachomatis;
• Neisseria gonorrhoeae;
• за показаннями — Mycoplasma genitalium;
• інші інфекції залежно від симптомів і ризиків.

Мазок із уретри

Мазок або зіскоб із сечівника може бути потрібний для мікроскопії, визначення ознак запалення чи проведення додаткових лабораторних тестів.

У чоловіків із виділеннями лікар може взяти матеріал безпосередньо з уретри. У жінок вибір матеріалу залежить від клінічної ситуації: можуть досліджувати вагінальні або цервікальні зразки, а також сечу.

Додаткові дослідження

За потреби лікар може рекомендувати:

• загальний аналіз сечі;
• бактеріологічний посів;
• тестування на ВІЛ, сифіліс та інші ІПСШ;
• обстеження статевого партнера;
• УЗД або консультацію суміжного спеціаліста при підозрі на ускладнення.

При повторному або стійкому негонококовому уретриті особливо важливе тестування на Mycoplasma genitalium, оскільки цей збудник може бути причиною рецидивів і потребувати окремої схеми терапії. 

Лікування: які схеми застосовують

Уретрит лікування потребує індивідуального підходу. Не існує одного антибіотика, який однаково правильно лікує всі види запалення уретри.

Причина	Основний підхід
Негонококовий уретрит, імовірна хламідійна інфекція	Антибактеріальна терапія, часто препаратами тетрациклінового ряду
Гонококова інфекція	Препарат із групи цефалоспоринів; при невиключеному хламідіозі додають відповідне лікування
Mycoplasma genitalium	Поетапна терапія з урахуванням резистентності
Трихомоніаз	Протимікробні препарати групи нітроімідазолів
Неінфекційне запалення	Усунення подразника та лікування причини

Для негонококового уретриту сучасні міжнародні рекомендації серед стандартних варіантів розглядають доксициклін. При гонореї основою лікування є цефтріаксон; якщо хламідійну інфекцію не виключено, потрібна також терапія проти хламідій. Точну дозу, тривалість курсу та альтернативу при алергії визначає лікар. 

Чому не варто приймати антибіотик самостійно

Одна з ключових проблем — антибіотикорезистентність. Наприклад, Mycoplasma genitalium може мати стійкість до окремих препаратів, тому повторення випадкових схем підвищує ризик невдалого лікування.

Крім того, зникнення печіння після кількох таблеток ще не означає, що інфекцію повністю вилікувано.

Що робити зі статевим партнером

Якщо підтверджено ІПСШ, партнеру також може знадобитися обстеження та лікування. Інакше можливе повторне зараження після завершення терапії.

До закінчення рекомендованого лікування та вирішення питання щодо партнерів лікар може порадити тимчасово утримуватися від статевих контактів. Для окремих інфекцій також проводять повторне тестування через визначений проміжок часу через ризик реінфекції. (

Якщо симптоми не зникли

Збереження печіння або виділень після курсу не означає, що потрібно самостійно повторити той самий антибіотик.

Лікар оцінює:

• чи було лікування завершене;
• чи пролікований партнер;
• чи можливе повторне інфікування;
• чи є Mycoplasma genitalium або Trichomonas vaginalis;
• чи справді зберігається запалення;
• чи може причина бути неінфекційною.

Профілактика

Знизити ризик інфекційного уретриту допомагає відповідальне ставлення до сексуального здоров’я.

Основні рекомендації:

• використовувати презерватив під час статевих контактів;
• проходити тестування на ІПСШ при появі нового партнера або після ризикованого контакту;
• не відкладати консультацію при печінні чи виділеннях;
• повідомляти партнеру про підтверджену інфекцію;
• завершувати весь призначений курс лікування;
• не використовувати чужі антибіотики та старі схеми;
• уникати агресивних засобів для інтимної гігієни.

Важливо пам’ятати, що відсутність симптомів у партнера не виключає інфекції.

FAQ

Чи завжди уретрит передається статевим шляхом?

Ні. Значна частина випадків має інфекційну природу й може бути пов’язана з ІПСШ, але існують також неінфекційні форми після травми, катетеризації або хімічного подразнення.

Чим уретрит відрізняється від циститу?

При уретриті запалюється сечівник, а при циститі — сечовий міхур. Обидва стани можуть викликати печіння при сечовипусканні, тому без аналізів відрізнити їх не завжди можливо.

Чи може уретрит пройти сам?

Симптоми іноді тимчасово слабшають, але при інфекційній причині збудник може залишитися в організмі. Це створює ризик передачі партнеру та розвитку ускладнень.

Чи можна почати антибіотик до результатів ПЛР?

У певних клінічних ситуаціях лікар може призначити емпіричну терапію ще до отримання результатів, особливо якщо ризик ІПСШ високий і є виражені ознаки запалення. Але самостійно починати антибіотик не варто.

Чи потрібно лікувати партнера, якщо в нього немає симптомів?

При підтвердженні певних ІПСШ — так, партнеру необхідні оцінка та лікування відповідно до рекомендацій лікаря. Безсимптомний перебіг не виключає інфекції.

Уретрит може виникати і в чоловіків, і в жінок, а його причиною можуть бути як ЗПСШ, так і неінфекційні фактори. Печіння, біль при сечовипусканні та патологічні виділення — привід пройти обстеження, а не самостійно обирати антибіотик. ПЛР, мазок та інші лабораторні методи допомагають визначити причину й підібрати правильну схему терапії.

Якщо вас турбує печіння під час сечовипускання, виділення з уретри або симптоми виникли після незахищеного статевого контакту, запишіться на консультацію уролога в Sensum Medical. Лікар оцінить стан, призначить необхідні аналізи та підбере лікування відповідно до виявленої причини.

Стаття носить інформаційний характер. Для точної діагностики та лікування зверніться до лікаря.